Щороку 14 лютого у всьому світі відзначають День усіх закоханих, також званий Днем святого Валентина. Цього дня прийнято освідчуватися, дарувати своїм обранцям квіти та шоколад, а також розсилати рідним та друзям головний символ свята – «валентинки».
Незважаючи на те, що День святого Валентина святкується у багатьох країнах, його походження овіяне безліччю легенд, а традиції свята викликають багато питань у віруючих. Чи можна його відзначати православним, адже це католицьке свято? Чи краще святкувати «своє» свято – день Петра та Фавонії? Звідки пішла традиція шанування св. Валентина?
Походження свята: факти та вигадка
Існує кілька найпоширеніших версій походження Дня святого Валентина. Згідно з книгою «Золотих легенд» (збори християнських легенд, написані в 1260 Яковом Ворагінським) в 269-му році римська армія відчувала дефіцит солдатів, тому імператором Клавдієм II було видано указ, який забороняє солдатам одружуватися під час військової служби, оскільки вважав, що воїну , не обтяженому сім’єю, буде простіше битися і вмирати на славу імперії.
Незважаючи на цей указ, молодий польовий лікар і священик Валентин, все ж таки таємно проводив обряди вінчання. Коли про це стало відомо вартовому, його заарештували і кинули до в’язниці. За непокору імператору священика засудили до страти.
Сидячи у в’язниці в очікуванні смертного вироку, він закохався в Юлію, дочку тюремника. Перед смертю він надіслав їй листа, підписавшись – «Твій Валентин». Саме з цією легендою пов’язують традицію дарувати один одному 14 лютого любовні листівки – валентинки.
Таємний християнин та сліпа дівчина
Згідно з другою популярною легендою, Валентин був патрицієм, але таємно сповідував християнство і звернув у свою віру всіх своїх слуг. В один із днів, під час проведення обряду вінчання патриція та двох його слуг затримала варта.
Валентин, завдяки своєму походженню, уникнув покарання, а слуг засудили до страти. Щоб якось підбадьорити приречених наречених, Валентин відправив їм послання у вигляді червоних сердець, що символізують вічне християнське кохання. Доставити листи мала Юлія, сліпа дочка тюремного наглядача.
Однак несподівано для всіх у в’язницю прийшов сам патрицій, який умовив варту обміняти його життя на життя слуг. Перед самою смертю Валентин віддав Юлії останній лист, освячений його вірою та добротою. Згідно з легендою після страти, що відбулася 14 лютого 269 року, Юлія прозріла і набула неймовірної краси.
Зв’язок 14 лютого з Луперкаліями Стародавнього Риму
У 18-му столітті антикварами Албаном Батлером і Франсісом Дусом було висунуто гіпотезу, що День святого Валентина є християнізованою заміною давньоримських Луперкалій.
Луперкалії – святкування жіночої родючості, відзначалися 15-го лютого. У цей день влаштовували великий бенкет, що закінчується жертвопринесенням тварин. Зі шкур жертв виготовлялися спеціальні бичі. Потім чоловіки роздягалися догола, брали бичі і йшли в місто, ударяючи бичем дівчат, що зустрічалися на їхньому шляху.
Вважалося, що удар таким бичем подарує жінці плодючість та забезпечить легкі пологи.
У 494 р. Папою Геласіусом I була спроба заборонити Луперкалії, проте він не досяг успіху. Тому в 496 році було ухвалено рішення замінити Луперкалії християнським святом. Папа Геласіус I канонізував Валентина як християнського святомученика, а день його смерті 14 лютого оголосив днем пам’яті св. Валентина.
Проте історики Вільям Френд та Джек Оруч, провівши дослідження, дійшли висновку, що ця версія походження свята не має достовірних доказів.
Історики підтверджують факт мученицької загибелі за віру щонайменше трьох людей на ім’я Валентин. Усі троє померли до 270 року.
Про першого Валентина практично нічого невідомо, крім того, що він загинув у Карфагені разом зі своїми одновірцями.
Другий Валентин, який служив єпископом у місті Інтерамна, був відомий у народі своїм даром цілительства. Після того, як він молитвою зцілив сина римського аристократа Кратона, слава про нього поширилася всім містом. А його проповіді звертали у християнство дедалі більше людей. Після того, як єпископ звернув у християнську віру Авундіна, сина градоначальника, його заарештували та стратили.
Третій Валентин – священномученик пресвітер (Валентин Римський) був страчений між 268 і 270 роком.
У 496 році Папою Геласіусом I було прийнято рішення канонізувати низку священномучеників. До них увійшов і Валентин, проте на даний момент вже неможливо встановити, який із трьох.
Як народилася традиція відзначення 14 лютого?
Сучасний романтизований образ, це свято набуло завдяки англійському поетові Джеффрі Чосеру в 1382 році. У своїй поемі «Пташиний парламент» він згадав, що самотні птахи починають активні пошуки своєї пари саме у Валентинів день.
Брокгаузом та Ефроном також описується цікава англійська традиіція, пов’язана з 14 лютого. Цього дня дівчата складали у спеціальну скриньку картки зі своїми іменами. Молодий чоловік, який витяг картки з ім’ям дівчини, на весь рік ставав її «Валентином», а вона його жінкою серця — «Валентиною».
У Російській імперії існувала схожа традиція. На балу на честь Дня всіх Закоханих за допомогою такого жереба дівчата на виданні вибирали собі пару на цілий вечір.
Перші «валентинки»
Історично автором першої валентинки вважається герцог Орлеанський. У 1415 році, сидячи у в’язниці, він складав та відправляв любовні листівки своїй дружині. Ці послання досі зберігаються у Британському музеї.
Головним символом свята «валентинки» стали вважати лише у 18 столітті.
Найдорожчою “валентинкою” в історії вважається подарунок Арістотеля Онассіса, замовлений для оперної діви Марії Каллас. «Валентинка» була виконана із чистого золота, прикрашена діамантами та смарагдами на суму 300 000 доларів (за цінами 1960 року). Як упаковка для «валентинки» Онасіс використовував розкішну норкову шубу.
Традиції, пов’язані з Днем святого Валентина
Зараз у більшості країн прийнято дарувати 14 лютого шоколадки у формі серця, квіти та традиційні «валентинки». Хоча існують і винятки.
У Данії, наприклад, прийнято дарувати букетик засушених білих квітів, а у Франції коханим дарують ювелірні прикраси. В Іспанії користується неймовірною популярністю старовинна доставка “валентинок” за допомогою голубів.
У Японії цього дня вітають лише чоловіків, дівчата дарують їм шоколад. Причому такий подарунок вручають не лише коханій людині, а й колегам по роботі, начальству, сусідам та друзям. Такий подарунок називають гірі-теко (шоколад ввічливості). Вітання у відповідь від чоловіків дівчата отримують 14 березня, в «білий день».
А от у Саудівській Аравії свято заборонено на державному рівні. За порушення належить штраф.
У православ’ї пам’ять св. Валентина Інтерамнського вшановується 12 серпня (за григоріанським календарем). Днем пам’яті Валентина Римського вважається 19 липня (за григоріанським календарем).
У Європі пам’яті обох святих Валентинів вважається 14 лютого.
Однак у 1969 році під час перегляду загального літургійного календаря святого Валентина взагалі виключили зі списку святих, чию пам’ять слід почитати обов’язковою літургією.
Але, незважаючи на те, що точне походження Дня святого Валентина досі невідоме, а сам образ святого оточений безліччю чуток та легенд, це свято, як і раніше, вважається найромантичнішим у світі. Тому рік у рік 14-го лютого мільйони людей продовжують дарувати своїм близьким шоколад і листівки у формі сердець, наповнені зворушливими та ніжними побажаннями.