Івана Купала

Івана Купала

Про жодне свято не складено стільки переказів і легенд, як про Івана Купала, яке ми відзначаємо в ніч із 6 на 7 липня. Це свято, що прийшло до нас із давніх часів, завжди оточене ореолом магії та таємничості. Що ж у ньому такого загадкового та неповторного?

Це свято сягає своїм корінням у незапам’ятні часи. Його відзначали ще наші предки язичники. Але й зараз його популярність не згасла, а традиції та обряди приваблюють та манять.

У багатьох ця дата асоціюється з ворожінням, хороводами біля вогнища, купаннями і, звичайно, переказами про папороть. Але це далеко ще не все. Поговоримо докладніше про це свято.

Дата святкування Івана Купала

Акцент на цьому питанні зроблено далеко не випадково, оскільки воно надзвичайно актуальне. Адже у цьому випадку думки розходяться. Щоб уникнути плутанини, докладно розберемося з цим нюансом.

Говорячи про святкування Івана Купала, нерідко називають дві різні дати – 20-22 червня та 7 липня. Чому їх дві і яка з них правильна? Все дуже просто, причиною невідповідності стало запровадження нової системи літочислення.

За старим стилем Івана Купала відзначали 20-22 червня, у період літнього сонцестояння. Так святкували його язичники, та й деякі сучасні люди дотримуються цієї дати.

Після появи християнства, за новим стилем вона припадає на ніч із 6 на 7 липня. Що цікаво, тепер Івана Купала збігся з однією з найвідоміших православних дат – Різдвом Іоанна Предтечі.

Походження назви

Слід одразу зазначити, що досі немає точної інформації щодо язичницької назви цього свята. Якщо ж говорити про звичну нам назву, то вона радше народно-християнська. По суті, це слов’янське трактування імені Іоанна Хрестителя.

Існує і багато інших назв. Найвідоміші з них: Сонцекрес, Ярилин чи Іванів день, Купайло тощо.

Святкові повір’я та обряди

Цей день обов’язково слід розпочати з купання на сході сонця. Згідно з повір’ями, ця процедура дозволяє людині «очиститися», змити всі хвороби і зміцнити здоров’я. Місце для купання кожен вибирає сам – це може бути річка або будь-яке відкрите водоймище, лазня.

Наступним на черзі був вогонь. Поряд із річками або на пагорбі запалювали багаття. У деяких випадках, щоб видобути вогонь, використовували старий традиційний спосіб – терли один об одного два шматки дерева. Розпалювати багаття починали пізно ввечері і не гасили їх майже до світанку.

Необхідно згадати про цікаву традицію, яка існувала у селах, — до багаття обов’язково виходили всі місцеві жінки. Жінка, яка не приходила, цілком могла бути запідозрена в тому, що вона відьма.

Навколо багать збиралися люди в хоровод, але переважно вони розпалювалися не для цього.

Їхнє основне призначення — стрибки через багаття. Цю традицію можна назвати свого роду ворожінням. Молодь перестрибувала через вогонь як поодинці, так і парами. При цьому хлопець та дівчина трималися за руки. Якщо при стрибку їм вдавалося не розімкнути руки, то вважалося, що вони будуть разом. Якщо ні, то це передбачало швидке розставання.

Коли молоді люди закінчували свої розваги біля вогнищ, старші люди проводили між ними свою худобу. Було прийнято вважати, що купальські вогнища захищають від хвороб та загибелі.

Не рекомендується займати, продавати чи віддавати що-небудь. В іншому випадку на сім’ю чекає бідність.

Ворожіння – найважливіший атрибут Івана Купала

Цього дня дівчата збиралися, щоб погадати на нареченого. Для початку необхідно було сплести вінок із 12 різних трав. Потім цей вінок пускали водою. Якщо він потонув, то на весілля чекати не доводиться, якщо відплив від берега, то на дівчину чекає швидке заміжжя.

Також у цей день намагалися зібрати квіти для ворожіння – багатки. Дівчині, яка знайшла таку квітку, слід було покласти її під подушку. Бутон, що розпустився до ранку, передбачав швидке заміжжя, зів’ялий — відстрочку довгоочікуваного моменту.

У нічний час дівчата вирушали до лісу за квітами та лікарськими рослинами. Люди вірили, що цієї ночі вони набирали особливої ​​сили. Наприклад, якщо знайти квіти Іван-да-Мар’я і розкласти їх по будинку, то злодій не зможе проникнути всередину, він буде чути, що хтось у хаті розмовляє.

На пошуки міфічної папороті

Розповідь про це свято буде неповною, якщо не згадати про казкову, міфічну квітку папороті. Згідно з оповідями, щорічно, якраз на Івана Купала, розквітає папороть. Якщо комусь вдасться знайти і зірвати цю міфічну квітку, то вона набуде особливих можливостей і сил. Легенди розповідають, що квітка подарує своєму володарю прозорливість, здатність розуміти, що говорять птахи та тварини, знаходити скарби, змінювати свій вигляд, перетворюватися на невидимку. Також достатньо прикласти квітку замку будь-якої скарбниці, як вона відразу відкриється.