У житті слов’ян обереги займали значне місце, і сьогодні здатні розповісти багато цікавого про сприйняття світу нашими предками. Природна сила була основним об’єктом покоління слов’янських племен, а чорні сили вважалися основним злом. Саме від останніх і мали захищати людину обереги, наприклад, від поганого ока чи заздрощів оточуючих.
Незважаючи на втрату первісного значення ряду оберегів, інформація про більшість із них дійшла сучасників з високою точністю. Сьогодні вона здатна не лише розширити кругозір сучасної людини, а й глибше зрозуміти своїх предків, які жили багато століть тому.
Історія оберегів слов’ян
Слов’янський символізм дуже різноманітний, окремі знаки здатні висловлювати накопичені багато років знання чи бути об’єднуючою силою кількох інших символів. Проте, кожен окремий символ у слов’янській культурі мав власне значення. Окремі обереги існували для чоловіків, частина жінок, а деякі були універсальні в носінні. В розрахунок бралася не тільки стать, а й вік людини. Наприклад, символ Перуна не рекомендований дітям, а оберіг Макош юним дівчатам.
Історія оберегів тісно пов’язана зі слов’янською історією, і дуже цікава. Найпоширенішими були солярні символи, представлені як прикраси.
Обереги наносили на житло або навіть на худобу. Форма амулетів у той період була найрізноманітнішою, і не завжди вони розглядалися як прикраса.
Матеріали старослов’янських оберегів
Найчастіше слов’яни застосовували виготовлення оберегів
- Різні метали, включаючи дорогоцінні.
- Дерево.
- Останки тварин (роги, зуби, кістки).
- Глина.
- Різні нитки, включаючи шовк.
Існує думка про більшу внутрішню силу оберегів, виготовлених їх дорогоцінних металів (золото, срібло), але це помилка. Віра у його дію грала значно більшу роль, ніж прагнення показати власну статусність.
Для дерев’яних амулетів породу дерева вибирали залежно від статі носія. Не маючи великого вибору в матеріалах, слов’яни значно спрощували свої обереги, але в цьому була певна користь.
Найбільшого поширення набуло срібло. Метал був універсальним, не викликаючи енергетичного неприйняття. Срібло сприймалося металом, здатним відлякувати погань, тому було популярним матеріалом для оберегів.
Мідні обереги вважалися жіночими, а приналежність дерев’яних зразків визначалася породою дерева (чоловічі та жіночі дерева).
Для оберегів, що прикрашали одяг або розміщувалися в житлі, найчастіше використовувалися різноманітні нитки. Наявність голки виключалася, адже вона була здатна проколоти створений захист. Звичайно, без голки жінці було не обійтися в побуті, але залишати її у вишивці чи тканині під час перерв у роботі суворо заборонялося.
Вважалося, що виготовляти талісман із ниток могла лише повністю здоров’я жінка у гарному настрої. Вона має сконцентруватися на процесі, щоб передати оберігу внутрішню енергію. Відволікати її заборонялося.
Чоловічі та жіночі обереги
Для оберегів слов’ян універсальність була рідкістю, тому більшість із них призначалися саме чоловікові чи жінці. При цьому суть амулету могла трансформуватися в часі, хай і не змінюючи кардинально значення. Наприклад, потреба жінки в чоловічих силах супроводжувалася використанням відповідного оберегу, який використовували чоловіки.
У свою чергу чоловіки жіночі обереги ігнорували, оскільки останні орієнтувалися на материнство, сім’ю та жіночність. Останні потребували насамперед фізичних і духовних сил.
До чоловічих символів слов’яни відносили:
- Сокира Перуна.
- Щит Перуна.
- Громовик.
- Колядник.
- Молот Сварога.
- Духобор.
- Всеславець.
Чоловічих оберегів було значно більше, але представлені вище найпоширеніші. З урахуванням статусу захисника та глави сімейства будь-якого чоловіка слов’яни з використанням амулетів прагнули підтримати саме ці якості людини. Призначалися амулети і підвищення фізичних сил.
Жінка – хранителька вогнища. Тому і обереги зміцнювали відповідні якості, дарували красу, здатність до народження дітей, захист усіх членів сім’ї від нечистої сили.
Жіночими оберегами були:
- Ладинець.
- Лунниця.
- Рожаниця.
- Вогнівниця.
- Зірка Лади.
- Макоша.
Дитячі обереги
Більшість слов’янських жіночих оберегів поділялося ще за віком. Дівчаток вони захищали від псування та пристріту, дівчатам допомагали знайти нареченого, а жінкам допомагали зберігати вогнище сім’ї, оберігаючи її від нещасть.
Чоловічі амулети чоловіків і хлопчиків за своїм змістом були схожими, але для дітей вибиралися менш агресивні символи, спрямовані на розвиток дитини, а потім підлітка фізичної сили, мужності, відваги та інших якостей.
Найчастіше обереги виконували як прикрас, але дарували їх дітям лише після досягнення трирічного віку. Обереги для немовлят вишивались на їхньому одязі або наносилися на іграшки. У дівчат широко поширені були Лельник і Ладинець, а в хлопчиків Колядник, Молвинець.
Універсальні обереги
Частина оберегів давніх слов’ян мала універсальний характер, тобто підходили представникам обох статей. Вони займали прикордонне становище, будучи складнішими у застосуванні.
Серед абсолютно однакових для обох статей оберегів слід назвати:
- Алатир.
- Молвинець.
- Коловрат.
- Одолень трава.
З них Молвинець частіше носили чоловіки, як символ розвитку красномовства, а Одолень траву жінки, як символ природних сил для народження дітей.
У розрахунок необхідно брати й особистісні характеристики людини, наприклад, зайве товариським людям Молвинець піде тільки на шкоду, а амулет Перуна здатний зробити людину ще агресивнішою.
Враховувати потрібно й вікові обмеження, оскільки ряд талісманів за свого універсального характеру призначалися для представників певної вікової категорії. Наприклад, Сонячний Хрест можна було зустріти лише у людей старшого віку, які з роками накопичили мудрість і знання.
Сімейні обереги
Талісмани, що захищали рід від напастей, складалися із двох груп. Одні забезпечували захист від нечистої сили, інші притягували в сім’ю благополуччя. Окремі обереги використовували зовні житла, найпоширенішим є підкова. Не будучи споконвічно слов’янським символом, але дуже широко узвичаїлася.
Захисником житла виступав Алатир. То справді був своєрідний щит, яки наносили на різні побутові предмети. Він захищав від злої енергії, допомагав здобути мудрість.
Різноманітність видів
Використання слов’янами оберегів мало кілька цілей. Маючи культ роду, його члени прагнули не лише до власного благополуччя, а й до успіхів інших представників свого роду. Серед іншого на Русі було поширене виготовлення своїх рідних людей різноманітних оберегів. Їх дарували дітям, сестрам, братам, чоловікам тощо.
Окрему категорію складали захисні талісмани. Від них потрібно забезпечити захист людині не тільки від зазіхань інших людей, так званого видимого зла, а й нечистої сили (лісовиків, русалок, упирів). Матеріали виготовлення подібних предметів захисту були найрізноманітнішими. Величезним різноманіттям відрізнялися форми реалізації артефактів. Можливі варіанти:
- Натільні прикраси;
- Вузлики, що зав’язуються на предметах одягу або прикрасах;
- Татуаж;
- Вишивка на одязі та тканинних виробах побуту;
- Розпис на посуді;
- Ляльки-обереги;
- Пучки трави, що розміщуються в житлі;
- Символи, що наносяться на житло та споруди.
Нижче кожен із варіантів розглядається докладніше.
Вузлики
Серед слов’янських народів плетіння вузликів набуло широкого поширення. Їх плели у певній послідовності, створювані їх обереги називалися наузи. Символізм у них був різноманітним, починаючи із захисту від пристріту, закінчуючи притягуванням удачі та нареченого.
Ляльки-обереги
Ляльки з давніх-давен вважалися сильним захисним оберегом, здатним захистити житло і домочадців від нечистої сили, хвороб і бід. У слов’ян існувало повір’я, що в обличчя ляльок здатні вселятися духи, тому всі ляльки, що виготовляються, осіб не мали. У свою чергу індивідуальність вони могли набувати різними способами.
Для молодих мам та новонароджених дітей подарунком служила лялька Годувальниця. Першою іграшкою часто служила лялька Кувадок. Вони розвішувалися над колискою немовляти, причому в обов’язковому порядку їх має бути непарна кількість. Лялька Лихоманка мала захищати від хвороб, а Травниця допомагати вилікуватися вже хворим. Лялька Нерозлучниця служила оберегом для сімей, зберігаючи їхню цілісність.
Татуювання
На сьогодні обсяг інформації про татуювання, які наносять слов’яни на тіло, відомо досить мало. Найпоширенішою тематикою татуювань служило зображення перемоги бога Перуна над Змієм.
У сучасності первісний зміст татуажу вже простежується мало, і як татуювання на тіло наносяться практично будь-які зображення, що мають якесь відношення до слов’янської культури. Найчастіше це зображення різних богів та істот, що мають міфічне походження, битв, солярної символіки та рун. Найчастіше сьогоднішні власники татуювань навіть не замислюються про прихований у зображеннях сенсі, орієнтуючись насамперед візуальну привабливість створюваного малюнка. Ось тільки діяти так неприпустимо, тому що вибір неправильного символу здатний негативно позначитися на подальшому житті людини.
Натільні прикраси
Це найпоширеніший формат оберегів. Пояснюється це зручністю носіння, можливістю зміни у разі потреби і впорядкування амулетів, що зносилися. Наприклад, металеві вироби можна почистити.
Найчастіше слов’янські племена використовували як талісмани всілякі кулони. Для чоловіків вони в основному виготовлялися з металу, мали міцність і надійність, тоді як жіночі кулони були дерев’яні, легші за вагою.
Браслети і перстні зустрічалися в побуті рідше, але також набули свого поширення. Причина була у складності виготовлення, оскільки на невелике за розмірами жіноче кільце було дуже проблематично нанести необхідні знаки. Фактично невеликого простору вистачало лише на нанесення рун. Саме тому перстні здебільшого були прерогативою чоловіків, які мали більші пальці.
Руни
Рунічна символіка у слов’янській культурі та релігії сусідила із сакральними символами. Руни є аналогом алфавіту, навіть за умови, що з їх використанням могли писатися імена тих чи інших богів. Кожен із знаків мав власний зміст, який міг змінюватися у поєднанні з іншими символами. Разом руни могли складатися у слова і навіть тексти, насамперед молитви.
Цікаво, більшість рун у слов’янських народів мали дві значення, обумовлене написанням руни – звичайному і перевернутому.
Найчастіше рунічна символіка використовувалася в процесі кування клинків, як додатковий захист зброї та її власника, а також в оформленні предметів одягу у вигляді вишивки.
Вишиті обереги
У давнину жінки були вкрай обмежені у виборі розваг, одним із небагатьох занять було вишивання. З урахуванням використання лише натуральних тканин, нанести на них вишивку у вигляді різноманітних оберегів, було значно простішим, ніж сьогодні на синтетичні поверхні.
Вишивка на одязі мала подвійну мету. З одного боку це був декор, що дозволяє перетворити виріб на більш підвищити привабливість виробу, а з іншого боку в символах ховався таємний зміст. Найчастіше це були звернення до богів за захистом від темних сил, дарування здоров’я, удачі. За допомогою вишивки прикрашали різні предмети побуту, наприклад подушки або ковдри. Вишитими могли бути і картини, що розміщуються на стінах у рамку.
Правила вибору давньослов’янських оберегів
Вибір талісмана процес кране складний, що вимагає дотримання безлічі деталей у процесі його виготовлення, а й подальшого заряджання енергією. При виборі оберега конкретної людини виходили з різних критеріїв, насамперед часу народження, тобто бога-покровителя.
Слов’яни мали власний календар і зодіакальний круг, що мали назву Коляди дар і Коло Свароже відповідно. Останній складався з 16 чертогів. Принципи побудови та прочитання слов’янського зодіаку не мали кардинальних відмінностей від традиційного зодіаку сучасності. Існує навіть думка, що саме Свароже коло стало основою для сучасного зодіаку, але із зменшенням на чотири символи зодіакального ряду. При доборі амулету враховували вік людини та її соціальне становище.
Головним же критерієм вибору була наявність духовної спорідненості між людиною та оберегом. Сьогодні багато хто задається питанням щодо можливості носіння символів, значення яких невідоме власнику, але воно подобається візуально. Так чинити не слід, адже у знаках накопичена величезна енергія предків, здатна впливати на подальшу долю людини.
Зустрічаються ситуації, коли знаки мають внутрішній магнетизм, що притягує себе людини, а й у разі, не знаючи його значення, приймати його годі було. Необхідно спочатку визначити значення оберегу, а також визначитися з тим захистом чи благами, які хочеться отримати.
Амулет необхідно не лише вибрати, а й правильно активувати. Для цього використовують природні стихії як одну з них, так і комбінацію з кількох. Більш детально дізнатися про активацію можна при знайомстві з кожним оберегом з представлених на нашому сайті.
Вибравши правильний талісман, ви зможете привнести у своє життя удачу та благополуччя, захистіть здоров’я себе та близьких.