Втіленням слов’янського бога Велеса Землі є лісовик. Цього всесильного господаря лісу називають по-різному – лісуном, зберігачем лісу, гайовиком. У кожному лісі живе свій власний лісовик, якому належить все, починаючи від травинки-ягідки і закінчуючи деревами, птахами та звірами. Лісовик пильно стежить, щоб у його лісовому «господарстві» все було гармонійно і знаходилося у стійкій рівновазі.
За повір’ям вважається, що у світлому чистому лісі людині не загрожує небезпека, адже порядок тут підтримує лісовик, який знає свою справу. У темному дрімучому лісі з болотами і байраками лісовик або у змові з богом руйнування Чорнобогом, або його зовсім немає (може, загинув). Хоча знищити Зберігача лісу не так просто, він теж смертний і користується цим нечиста сила. Втішно тільки те, що лісовики вкрай рідко вмирають.
Але буває, і Зберігачі лісу оступаються і йдуть зі світлого боку. Такого перейшов у стан темних сил лісовика слід вигнати з лісу, навіщо слов’яни проводили спеціальні обряди. Не зумівши самостійно прогнати недбайливого лісовика, люди закликали на допомогу самого Велеса. Часом бог мудрості, «великий володар» сам виганяв лісовика, помітивши, що в його володіннях порушено правильний перебіг справ.
Лісовик поганий чи хороший?
Лісовик у слов’янській міфології представлений як позитивний персонаж, особливо якщо його вчасно умилостивити. Увійшовши у володіння гайовика, людина має пошанувати його, принести частування. На видному місці, на пеньку залишали сир або яйце – улюблену страву лісовика.
Хороша людина, що прямує завітам предків, могла розраховувати на допомогу Господаря лісу: йому відкривалися грибні місця, ягідні галявини; заблуканого лісовик виводив на правильну стежку, що веде з лісу; міг захистити від темних зусиль і відвадити диких звірів. Чорній душі, злісній людині лісовик не допоможе, навпаки, він починає «водити» недолугого лісом, плутати і навіть здатний завести в болото або вивести до ведмежого барлогу.
Часом гайовик «від нудьги» бешкетує, збиваючи людину з дороги. Однак небезпеки для життя він не створить і таки виведе на потрібну стежку. А якщо комусь вдавалося порозумітися з головним духом лісу, то перед ним відкривалися потаємні знання. Лісовик міг навчити, як використовувати «лісові коридори», таємничі легендарні доріжки в лісових хащах, що дозволяють швидко долати великі відстані.
Як впізнати лісовика
Зовнішній вигляд може бути різним, адже йому, як численним нижчим міфологічним істотам властива здатність перетворюватися на диких звірів чи птахів. Цьому лісовому перевертню особливо подобається ставати ведмедем, вороном чи кимось із представників котячих (рись, очеретяний кіт та інші) – адже їх покровителем є сам Велес. Проте гайовик може звернутися і людиною – бадьорим сухеньким старим або міцним чоловіком середніх років в одязі зеленого кольору. Неодмінний атрибут – торбинка та палиця в руці. При спілкуванні з людиною, що йому сподобалася, лісовий Господар може розповісти багато сакральних знань.
Відмінні риси лісовика
Щоб відрізнити гайовика від звичайного смертного, слов’яни виділили ряд ознак. Головним стали особливості одягу. Якщо гудзики у звичайного чоловіка розташовуються на правій стороні, то в дідька вони знаходяться на лівій. Відрізняється і ремінь: на звичайному чоловічому бляшку праворуч, охвості зліва, у лісовика все навпаки. Спостерігаючи за поведінкою володаря лісу, можна побачити, що, сідаючи на пеньок, він закидає ліву ногу на праву. Ще однією вірною ознакою, що відрізняє його від людей – смарагдово-зелені очі, що випромінюються енергією. Хоча, згідно з деякими легендами, очі лісовика нагадують котячі і колір у них помаранчевий.
Чимало є повір’я, де лісовики представлені у вигляді людиноподібних велетнів або дерев велетенських розмірів. У цих же легендах розповідається і про битви лісовиків із собі подібними за території, тому часом трапляється, що в одному лісі одночасно можуть господарювати кілька лісовиків. Але буває і так, що під керівництвом одного Зберігача знаходиться велика лісова ділянка. Це свідчить про те, що місцевий лісовик дуже старий і надзвичайно сильний.
Лісовик – не тільки земне втілення Велеса, це його «очі та вуха». Завдяки лісовикам бог мудрості бачить, у стані перебуває природа і, якщо знадобиться, може втрутитися протягом життя. Ось тому предки слов’янських народів і вважали, що через дідька можна налагодити спілкування з самим Велесом.